Новини

Вклонымося і мертвим і живим!

21/06/2013

Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу - Велика Вітчизняна, яка забрала життя кожного п’ятого українця. День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Ми сумуємо за всіма, хто віддав своє життя у тій війні. Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами - це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері-Вітчизни.

На відзначення Дня скорботи районні заходи відбулися в селі Новобогданівці. Це - один із населених пунктів, з яких розпочалася окупація нашого краю гітлерівськими загарбниками. А загалом, як свідчать історичні матеріали, вже 22 червня 1941 року зенітники двох батарей Чорноморського флоту, що тоді були розташовані на території нинішньої Радсадівської сільради, отримали наказ збити літак-розвідник ворога. На жаль, він летів надто високо. Але через декілька днів, 29 червня, один із фашистських літаків знайшов все ж таки тут свою погибель. Тож, все жахіття війни наші земляки вже пізнали з перших її годин… Біля пам’ятника загиблим воїнам-визволителям свічками виклали дві двійки - 22 червня - трагічний день початку Великої Вітчизняної війни.

Спогадами про перші дні війни далекого 1941 року поділився фронтовик, Почесний громадянин Миколаївського району Віктор Антонович Задорожний. Звертаючись до учасників мітингу, учень Новобогданівської ЗОШ І-ІІІ ст. Павло Тричук, керуюча справами виконавчого апарату районної ради Тетяна Овсієвська наголосили, що наш обов’язок завжди пам’ятати про тих, хто прийняв на себе страшний удар страшної війни, чиї життя були скалічені, але вони вистояли, перемогли. Мільйони наших славних земляків навічно залишилися на війні, все менше залишається тих, хто вижив, свідків Великої Вітчизняної. Тим глибшою повинна бути наша шана і невмирущою наша пам’ять. «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте»! Так ми говоримо своїм дітям. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших календарях. Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. І хай ніколи на нашу землю не випаде більше стільки горя і страждань.

Хвилиною мовчання вшанували загиблих на війні і тих, хто пішов із життя вже у мирний час. До пам’ятника лягли квіти та вінки.

Я- Україна, Жінка, Мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

В душі моїй горить пекельний біль

За всіх-усіх, яких не повернуть,

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть…

А всюди квіти…квіти…і трава…

Цвіте земля чарівна, запашна,

Пісні повсюди, музика звучить…

Але ж була проклята та війна.

Тож, встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти…

Юні аматори Радсадівського будинку культури підготували тематичну пісенно-художню композицію. Пісні у їх виконанні жодного з присутніх не залишили байдужим, на очі мимоволі навертались сльози…

Пам’ять про жертви війни, пам’ять про ратний подвиг народу, пам’ять про минуле зобов’язує нас, щоб стояли обеліски та храми в честь воїнів, які поклали своє життя за волю і мир. Святий наш обов’язок виконати заповіт предків - передати майбутнім поколінням всю правду про війну, її переможців, боронити рідну землю, так рясно политу кров’ю її захисників. Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу. А 22 червня навіки залишаться в нашій пам’яті як День Великої Скорботи...

Всі новини →