Миколаївський район » Запобігання проявам корупції » Новини
Українська | Русский | English
Головна Новини Регуляторна діяльність УВАГА! КОРОНАВІРУС! COVID-19 Оголошення

Новини

 

Права та гарантії захисту викривачів відповідно до
Закону України «Про запобігання корупції»

 

Корупція – це не тільки про гроші, це зловживання владою або службовим становищем задля отримання незаконної вигоди: майна, грошей, пільг, послуг чи негрошової вигоди. Навіть якщо Ви особисто не маєте стосунку до корупції, то вона має стосунок до Вас. Якщо можна купити права, то невмілий водій може вбити когось на дорозі, якщо можна купити диплом та місце у ВУЗі, то його отримає хтось за гроші, а не той, хто має талант чи знання. Корупція краде Ваші здоров’я, можливості та безпеку.

У 2019 році шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» розширили права і гарантії захисту викривачів. З січня 2020 року почала працювати нова система захисту викривачів корупції: захист, заохочення/винагорода, повага. (розділ VIII Захист викривачів ЗУ «Про запобігання корупції»). Інститут викривачів – сучасний ефективний тренд боротьби з корупцією. Найбільш розвинуті економіки світу мають такі інститути та підтримують їх.

Наприклад, у США, де першими ухвалили закон про викривачів, лише за 2019-2020 роки за даними Комісії з цінних паперів і бірж США викриття корупції принесло 3 млрд доларів до бюджету країни. На ці гроші в нас можна б було вкрити всі дороги в країні німецькими автобанами, включно з районними центрами. В іншій частині світу, у Південній Кореї теж є система захисту викривачів, закон заохочує повідомляти про порушення, які стосуються безпеки здоров’я, довкілля, захисту прав споживачів і добросовісної конкуренції, за їхніми підрахунками викривачі повернули до бюджету 60,3 млн доларів і, до речі, 6,2 млн доларів виплачені викривачам як винагорода.

Отже, викривач – це людина, яка допомагає запобігти чи протидіяти корупції. Законодавство окреслює певні ознаки, яким має відповідати викривач. По-перше, це людина, яка знає що трапилось, де і коли, до речі, хто вчинив знати не обов’язково, хоч і бажано. По-друге, викривач – людина, яка дізналась інформацію під час здійснення трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходження служби чи навчання, тобто дізналась про це на власному досвіді. По-третє, викривач має бути переконаний у достовірності інформації. Викривач має відповідати всім вищезазначеним ознакам. (ст. 532 ЗУ «Про запобігання корупції»).

 

Що, куди і як повідомляти?

Внутрішні канали повідомлення - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях (детальніше абз. 20 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції»);

Регулярні канали повідомлення – канали, які створюють антикорупційні органи: гарячі лінії, електроні пошти, вебсайти для повідомлень (детальніше  абз. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції»);

Зовнішні канали повідомлення – шляхи повідомлення інформації викривачем через фізичних та юридичних осіб, у тому числі через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднаня, професійні спілки (детальніше абз. 21 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Викривач має низку прав та гарантій захисту: право на безоплатну правову та психологічну допомогу, на відшкодування витрат на адвоката та судовий збір (ст. 533 ЗУ «Про запобігання корупції»); на винагороду (ст. 537 ЗУ «Про запобігання корупції»). Закон захищає трудові права викривача (ст. 534 ЗУ «Про запобігання корупції»), а саме, викривача не можна звільняти, зменшувати зарплату або переводити на іншу роботу через повідомлення про корупцію. До того ж, повідомлення про корупцію можна залишити анонімно. Заборонено розкривати інформацію про особу викривача, його близьких осіб або інші дані, які можуть ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування повідомлених ним фактів, а також особам, дій або бездіяльності яких стосуються повідомлені ним факти, крім випадків, установлених законом (ст. 535 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Викривачі та їх близькі особи перебувають під захистом держави. НАЗК відповідає за співпрацю з викривачем та допомагає його/її захистити. До НАЗК можна звернутися за захистом своїх прав, якщо мало місце порушення прав викривача, то НАЗК виносить припис і працедавець забовязаний усунути порушення прав викривача. Якщо позивач самостійно звернувся до суду, то працівники НАЗК можуть представляти викривача на судових засіданнях (ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції»).

 

 


 

 Конфлікт інтересів, заходи запобігання і врегулювання

 
Конфлікт інтересів – це суперечність між особистими інтересами людини, яка володіє повноваженнями та інтересами організації, в якій вона працює чи представляє, що впливає або може вплинути на ухвалення нею рішення.
Основними ознаками конфлікту інтересів є: особиста зацікавленість - одержання якоїсь матеріальної або нематеріальної переваги, наприклад: грошових кошт, подарунків, підвищення; і, як наслідок, вплив на ухвалення конкретного рішення на користь зацікавленої особи. Важливо, що в корені подібних протиріч між особистими і службовими інтересами, як правило, виникає протистояння морально-етичних принципів і особистої вигоди цієї людини. Це саме ті випадки, коли для дотримання обов’язкових норм і правил, ми підключаємо ще й нашу совість. Тут можна згадати про Integrity and Compliance (анг. добропорядність та відповідність). Адже, коли ми говоримо про вибір діяти відповідно до законів і принципів ділової етики, ми маємо на увазі саме комплаєнс, у той час як integrity (добропорядність) – це наше внутрішне ставлення (цінності), які ми наслідуємо. Як пов'язаний конфлікт інтересів з комплаєнсом? Конфлікт інтересів – це комплаєнс-ризик, коли йдеться про превентивні заходи або комплаєнс-порушення постфактум з огляду на корпоративні розслідування. По суті, в сучасному корпоративному світі конфлікт інтересу відсутній лише у тих, хто не веде соціального життя, одинак і не має друзів і знайомих.
В Україні закон розмежовує поняття реального і потенційного конфлікту інтересів. Потенційний конфлікт інтересів – це наявність в особи приватного інтересу в сфері, в якій вона виконує свої службові або представницькі повноваження. Потенційний конфлікт інтересів може вплинути на об’єктивність або неупередженість ухвалення нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. У той час, як реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими або представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість ухвалення рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Близькі родичі та потенційні бізнес відносини з ними завжди належать до категорії реального конфлікту інтересів. При цьому поняття приватний інтерес має широке значення – будь-який майновий або немайновий інтерес особи, в тому числі обумовлений особистими, сімейними, дружніми або іншими позаслужбовими відносинами з фізичними або юридичними особами, в тому числі ті, які виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. 
В яких сферах може виникнути конфлікт інтересів? Як в роботі органів влади, так і в діяльності комерційних компаній може виникнути протиріччя між власними інтересами осіб, які приймають рішення, та інтересами організації. Державний сектор, наприклад: конфлікт інтересів на державній службі виникає внаслідок існування можливостей для зловживання владою. Наявність службових повноважень надає державним службовцям можливості управляти значними матеріальними та людськими ресурсами. Державні службовці мають широкий доступ до інформації, можуть впливати на кар’єру конкретної людини, що неминуче сприяє створенню умов для виникнення конфлікту інтересів. 
Конфлікти інтересів, що виникають у державному, так і приватному секторах, турбують громадськість в багатьох країнах світу. Задля запобігання конфлікту інтересів на всіх рівнях в країнах, що належать до Організації економічного співробітництва та розвитку, вже давно розроблено політики, управлінські підходи та навіть законодавчі акти. Приватний сектор також все більше і більше уваги приділяє темі доброчесності і ведення бізнесу. По суті, з конфліктом інтересів немає сенсу боротися, їм потрібно навчитися управляти і запобігати. 
Кількість таких заходів необмежена, але найчастіші та найуспішніші – це все ж встановлення контролю на різних етапах процесів. Наприклад, при прийнятті співробітника на роботу – зробити перевірку його минулих і поточних зв’язків, наявності у співробітника та його родичів інтересів в інших компаніях і активів, ретельна перевірка рекомендацій від попередніх працедавців, обов’язкове декларування інтересів; на етапі наділення повноваженнями – наприклад, майбутній посадовець при заміщенні держпосади, а новий директор – перед призначенням в приватну компанію продають частки або цінні папери, якими володіли; під час всього терміну працевлаштування – розкриття і постійне оновлення інформації про доходи і активи, інтереси в інших компаніях, поділ повноважень і забезпечення подвійного контролю (особливо щодо керівних посад). 
Кращим рішенням для запобігання і врегулювання такого комплаєнс-ризику як конфлікт інтересів є розробка і впровадження ефективної комплаєнс-програми. Багато компаній, лідерів у своєму сегменті, обирають шлях добропорядного ведення бізнесу, як основу свого розвитку, і вибудовують комплаєнс-функції в своїх компаніях. Такий підхід має безліч переваг. Процедура по роботі з конфліктом інтересів не повинна бути номінальною, а активно розвиватися і функцію вати, як будь-який процес. Адже, якщо в компанії розвинена комплаєнс-функція, співробітники знають: до кого звертатися і за допомогою яких каналів у разі виявлення або підозри про конфлікт інтересів; що компанія відкрита до повідомлень і не карає, а навпаки заохочує такі повідомлення. З конфліктом інтересів потрібно працювати на випередження і це більш прийнятний підхід з точки зору фінансових і репутаційних ризиків.
 
 
 
 
 
 
 
Врегулювати конфлікт інтересів можливо у різні способи, від більш простих – як то переведення або ротації персоналу до більш комплексних. В деяких випадках ефективним рішенням є лише звільнення.
 
 
 
 
 
 
 
 
Тепер Ви знаєте про те, що таке конфлікт інтересів і як йому запобігти.