ПРЕСЦЕНТР

02 - 16 жовтня 2025 року в Україні відзначається 35-річчя Революції на граніті. 

02 - 16 жовтня 2025 року в Україні відзначається 35-річчя Революції на граніті. Це масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів Українського народу, яка заклала традиції демократичних форм протесту, що спиралися на ідею ненасильницького спротиву та передбачали високий ступень самоорганізації. Жовтневі події 1990 року створили передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 01 грудня 1991 року та розпаду СРСР, а також довели важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи.

Український інститут національної пам'яті та Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції Гідності підготували до цього дня тематичні інформаційні матеріали.

29 вересня Україна та весь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв масових розстрілів

Бабин Яр - одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. У роки Другої світової війни це місце нацистського геноциду. Тут починаючи з 29 вересня 1941 року і до жовтня 1943 року гітлерівські окупаційні власті знищили понад 100 тис. осіб. Бабин Яр у світі здебільшого відомий як місце масового знищення єврейського населення в столиці України. Насправді ж він став великою братською могилою для людей багатьох національностей, в тому числі і українців, які на той час волею долі опинилися в цьому місті.

Міжнародна команда дослідників Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» визначила місця масових розстрілів євреїв у Києві наприкінці вересня 1941 року. Дослідження тривало півтора року. У роботі була використана унікальна технологія просторового 3D-моделювання.

За висновками вчених, першим місцем масових розстрілів був протитанковий рів, що знаходився на перетині сучасних вулиць Києва: Олени Теліги і Дорогожицької. Саме тут 27-28 вересня 1941 року відбулися розстріли в’язнів «єврейського відділення» транзитного табору військовополонених, розташованого на Керосинній вулиці (нині – вул. Шолуденка).

А от основним місцем розстрілу 33771 єврея 29-30 вересня 1941 року став великий західний відріг Бабиного Яру, а також, цілком імовірно, що розстріли відбувалися і на дні основного русла Бабиного Яру, неподалік стику із західним відрогом.

“Найважливіше, що є – це історія. Кожен народ виробляє власну культуру пам’яті. Спочатку історичну пам’ять – передаються легенди, міфи, історії від дідів до батьків, від батьків до дітей, до онуків. Але коли у народу нарешті з’являється своя держава (а у нас вона з’явилася тільки тридцять років тому, це дуже мало для держави), тільки починається з тієї культури пам’яті вироблятися державна політика пам’яті. Це дуже довгий еволюційний внутрішній процес. І такі важливі, болючі трагедії, як Голодомор, як Голокост, як депортація кримських татар, День пам’яті жертв Бабиного Яру та багато інших трагедій, які відбувалися на українській землі з українським народом, який складається з багатьох етнічних груп, різних національностей, – вони є похідними, лише похідними від цієї культури і політики пам’яті. Але тих днів у пам’яті не стерти і сьогодні….Бабин Яр…. Забуттю не підлягає…..”

24 серпня — Всесвітня молитва за Україну 

У День Незалежності Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає доєднатись до Всесвітньої молитви за Україну.

Ініціатива має підтримку Президента та об’єднує 95% релігійної спільноти країни.

Мета — духовна солідарність із тими, хто страждає через війну.

У молитві — прохання про:

• припинення війни;

• захист життя;

• справедливий мир;

• відновлення правди й гідності.

Долучитися можна 24 серпня або у найближчий богослужбовий день — у храмах, місцях молитви, або вдома.

Деталі: www.prayforukraine.org.ua

23 серпня — День Державного Прапора України

Наш синьо-жовтий стяг є символом незламності, свободи та єдності українського народу. Він об'єднує нас у боротьбі, додає сил у випробуваннях та надихає на нові звершення.

Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.

У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.

26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою.

24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.

Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Слава Україні! Героям Слава!

24 серпня 2025 року виповнюється 34-тя річниця ухвалення Акту проголошення незалежності України 

Засади відзначення Дня Незалежності України залишаються незмінними. Незалежність нашої держави – це аксіома, що не потребує доведення, це природний стан та усвідомлений вибір українців; державна незалежність – органічна і єдино прийнятна форма функціонування нашої країни. Сучасна незалежність України базується на величезному досвіді національного державотворення: 33 роки від створення та ухвалення Акту проголошення незалежності сучасної України і тисячоліття української державності.

У минулому була ціла низка державних утворень, наступником яких так чи інакше може вважати себе сучасна Україна. Передусім йдеться про Українську Народну Республіку, що припинила своє існування внаслідок агресії з боку російської більшовицької держави.

У 1991 році Україна відновила свою незалежність не «завдяки колапсу радянської імперії», а навпаки – тоталітарну радянську систему було повалено завдяки прагненню до відновлення власної незалежності та зусиллями народів, поневолених комуністичним московським режимом.

Ухваленням Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року було цивілізовано та у правовому полі реалізовано право Українського народу на самовизначення.

Але війна за Незалежність України триває. Агресор вторгся на нашу територію з наміром учинити те, що йому не вдалося за всі минулі роки і століття – підкорити Український народ.

Сьогодні ми не лише відстоюємо своє природнє право мати власну державу, захищаємо свій цивілізаційний вибір від вторгнення споконвічного ворога – московії, що нині має назву російська федерація. Ми боремося за саме існування українського народу, за можливість для кожного з нас просто жити та не бути рабом або манкрутом.

Зазіхаючи на державний суверенітет України, кремлівський режим спровокував хаос на європейському континенті, розбалансував чинну систему колективної безпеки та викликав несприятливі економічні, екологічні, політичні та інші наслідки у цілому світі. Тому зупинити агресора – завдання всіх цивілізованих націй.

Сильна незалежна Україна – це держава, в якій об’єктивно зацікавлений світ. Відстоюючи власну незалежність сьогодні, ми убезпечуємо народи Європи, всі цивілізовані народи світу від можливих посягань з боку російського агресора. Тому маємо повне право на максимальну підтримку всіх країн, які декларують себе як демократичні.

12 серпня Україна відзначає ДЕНЬ МОЛОДІ!

З ДНЕМ МОЛОДІ!

День молоді - це особливе свято, присвячене молодому поколінню, його енергії, потенціалу та внеску у розвиток суспільства. В Україні нещодавно змінили дату свята, щоб синхронізуватися зі світовою спільнотою. У 2025 році українська молодь відзначатиме своє свято у новий, але вже звичний для багатьох день.

Рішення про перенесення дати було прийнято для підтримки євроінтеграційних прагнень української молоді та гармонізації святкування з Міжнародним днем молоді, який також припадає на 12 серпня, що символізує прагнення української молоді бути частиною глобального світу, де цінності свободи, демократії та інновацій є основою.

Сьогодні День молоді - це не просто святкування, а можливість відзначити досягнення молодих людей, їхню активність, креативність та вплив на розвиток країни, вшанування їхньої стійкості та незламності, підтримка та визнання потенціалу української молоді.

Найщиріші вітання нашому майбутньому - нашій МОЛОДІ!

Слава молоді! Слава Україні! Слава ЗСУ!

30 липня — Всесвітній день протидії торгівлі людьми

Щороку 30 липня у світі відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Цей день був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році з метою привернення уваги до проблеми торгівлі людьми, підтримки постраждалих і зміцнення глобальних зусиль у боротьбі з цим тяжким злочином.

Торгівля людьми — це грубе порушення прав людини.

Найпоширенішими формами експлуатації є:

▪трудова експлуатація;

▪сексуальна експлуатація;

▪втягнення у жебрацтво;

▪використання у збройних конфліктах;

▪вилучення органів.

У період повномасштабної війни ризики потрапити до рук торговців людьми значно зростають. Переміщення, втрата стабільного доходу, пошук роботи за кордоном — усе це створює додаткові вразливості.

Як уберегти себе та близьких?

Не передавайте свої документи стороннім особам;

Зберігайте копії всіх важливих документів;

Обережно ставтеся до привабливих пропозицій роботи, особливо за кордоном;

Уникайте неофіційних працевлаштувань та посередників без ліцензії;

Повідомляйте рідних про місце перебування та контактні дані.

Якщо вам або вашим знайомим потрібна допомога чи консультація:

▫112 або 102 — Єдиний номер екстреної допомоги, Національна поліція

▫1547 — Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми

▫527 — Національна Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми

Протидія торгівлі людьми — це наша спільна відповідальність.

Пильність, обізнаність і підтримка одне одного можуть врятувати життя.

28 липня - День вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні

Сьогодні вперше на офіційному рівні українці вшановують пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Відповідну Постанову було ухвалено Верховною Радою України 22 липня 2025 року.

Пам’ятний день запроваджено на підтримку громадських ініціатив - як нагадування про трагічні події, що сталися під час повномасштабної агресії росії проти України.

Особливе значення має ніч з 28 на 29 липня 2022 року - день, коли російські війська здійснили обстріл Волноваської виправної колонії біля Оленівки, де утримували оборонців «Азовсталі».

Це один з найжахливіших терактів, скоєних росією щодо полонених: щонайменше 53 українські захисники загинули, ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Злочин проти українських оборонців став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, забезпечувати їхню безпеку та життя.

Вічна пам'ять всім українським військовослужбовцям, учасникам добровольчих формувань та цивільним особам, які загинули у полоні в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, стали жертвами жорстокого насильства під час російської збройної агресії та окупації.

Це не лише день скорботи, а й символ незламності українського народу, вдячності за мужність, а також заклик до справедливості й покарання винних у злочинах проти людяності.

#28липня #ДеньПамʼяті #Азовсталь #Оленівка #Азов #Військовополонені #RussialsATerroristState #StopRussia #UkraineRemembers #StandWithUkraine #WarCrimes #полонвбиває

Інформаційні матеріали до Дня Конституції України  – 2025

Вступ

28 червня цього року Україна відзначатиме 29-ту річницю прийняття Конституції – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.

Ухвалення та введення в дію Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала, що наша Конституція в частині прав, свобод та обов’язків громадян відповідає міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Українська Конституція справді зорієнтована на гуманістичні ідеали та правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри колоніальне і тоталітарне минуле, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від Росії.

Ключові повідомлення

Конституція України – головний нормативно-правовий акт держави,  який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, регулює відносини між державою та суспільством, гарантує права і свободи людини.

Конституція України – не лише ядро нашої національної правової системи України, а й наш моральний орієнтир. Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, про гідність і цінності, стійкість та нескореність.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни Росії проти України і численних злочинів окупантів, ми як ніколи розуміємо важливість цінностей, закладених у Конституції України, та необхідність їх захисту і збереження для майбутніх поколінь.

Українська Конституція – реальна, дієва. Натомість для рашистського режиму, як і його попередника комуністичного тоталітаризму, норми, записані в їхній конституції, є формальними, декларативними, які не захищають ні власних громадян від обмеження прав, ні інші народи від злочинів агресії.

Історично конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність своєї держави та європейський цивілізаційний вибір.

Нам це вдалося, і нині Україна – незалежна сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині закріплено в Основному Законі.

В Конституції України, зокрема, визначено, що захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, повага до її державних символів є обов’язком кожного громадянина.

Сьогодні громадяни України, які чинять спротив російському вторгненню, захищають державу від окупанта, чим виконують конституційний обов’язок. Усі разом ми продовжуємо протистояти агресору, котрий зневажає юридичні норми, міжнародне право. За підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, за якою має послідувати притягнення до відповідальності держави-терориста.

 Історична довідка

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості. Найголовніші з них – український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Середньовічна передісторія українського конституціоналізму – від “Руської Правди” до Литовських статутів. “Руська Правда” почала укладатися в ХІ столітті за князювання Ярослава Мудрого. Це перша відома кодифікація права на українських територіях, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи. Акцент на правах різних станів, власності, судочинстві. У Литовських статутах було кодифіковано право Великого Князівства Литовського. Три редакції статутів (1529, 1566, 1588 років) написані слов’янською мовою увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи. Встановлювали межі князівської влади і захищали права різних суспільних станів.

Зародження вітчизняної конституційної думки, пов’язане із революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століть). Внутрішній устрій, соціально-економічний розвиток, права та вольності козацтва визначали гетьманські універсали, зокрема Богдана Хмельницького, а також  міжнародні договори (наприклад, Зборівський між козаками і польським королем Яном Казимиром). Березневі статті Богдана Хмельницького регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради. Гадяцький трактат передбачав створення Великого Князівства Руського у складі Речі Посполитої. Вагомою віхою тогочасного розвитку конституційної думки України стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою”.

За змістом це був документ, який в політико-правових поняттях того часу обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій. Його прийняття стало справді великою подією, оскільки засвідчувало політичну зрілість козацької держави. “Договір” відображав світоглядні цінності козацької старшини XVII–XVIII століть, її прагнення унормувати життя за власними звичаями, традиціями й законами, враховував також інтереси й інших станів – духовенства, міщанства, купецтва і селянства, об’єднаних у поняття “народ”.

Формування конституційних ідей після втрати державності (кінець ХVІІІ – початок ХХ століть). Власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у “Книзі буття українського народу”, Михайло Драгоманов у праці “Вільна спілка”, учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у “Начерках Конституції Республіки”. Загалом кирило-мефодіївці в умовах посилення реакції в часи імператора Миколи І декларували ідеї республіканського устрою, демократичного правління, громадянських прав, а ідеалом державності у них була федерація слов’янських народів. На Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. На початку ХХ століття під впливом революції 1905–1907 років в Російській імперії на українських теренах конкурували конституційних концепцій – соціал-демократична Михайла Грушевського, консервативна В’ячеслава Липинського та Стефана Томашівського, націократична Миколи Міхновського.

Конституційний процес в добу Української революції 1917–1921 років. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила “Статут про державний устрій, права і вольності УНР”. Цей документ не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. 13 листопада того ж року ухвалили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність виглядали примарними. У роки революції з’явилося кілька ґрунтовних розробок, зокрема представлений Урядовою комісією УНР із вироблення Конституції Української Держави. Конституційні проєкти Української революції заклали основи державницької традиції УНР. Подальший розвиток вони отримали в програмних документах Української головної визвольної ради.

Конституційні ініціативи українського визвольного руху ХХ століття. Традиції державного будівництва продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.

У липні 1944 року неподалік села Недільна на Львівщині відбулися Установчі збори УГВР. Збройна частина українського визвольного руху (УПА) отримала політичне представництво. Ідеологія та принципи формування УГВР були спрямовані на консолідацію всіх національних сил і відзначалися демократичністю. На Зборах ухвалили Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій, які також вважаються важливим джерелом української конституційної думки. Вища законодавча влада стала компетенцією Великого збору УГВР, а виконавча – Генерального секретаріату. Президентом УГВР обрали колишнього члена Центральної Ради, уродженця Полтавщини Кирила Осьмака. Українська головна визвольна рада керувала боротьбою УПА до кінця 1950-х років.

В УСРР / УРСР у різний час було ухвалено чотири конституції. Вони хоч і проголошували Україну суверенною державою, але насправді були лише формальним прикриттям колоніального становища України та панування в ній тоталітарного режиму. Основний документ був цілковитою формальністю –  передбачав можливість виходу кожної республіки зі складу СРСР, але не надавав жодного механізму.

Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася.

Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Робота над прийняттям Основного Закону незалежної України почалася в 1992-му і тривала майже 4 роки. Періодично її супроводжували гострі дискусії, зокрема, – довкола державних символів, державної мови, статусу Криму тощо. Вони, можна сказати, відобразили протистояння між тією частиною політичних сил, які тяжіли до радянського минулого, і тими, що прагнули утвердити і зміцнити незалежну державу.

28 червня 1996 року після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію під назвою “Конституційна ніч”, Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.

Основні положення Конституції

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. У преамбулі підкреслюється, що Верховна Рада України ухвалює Конституцію – Основний Закон України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління в Україні визначається, серед іншого тим, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідні органи здійснюють повноваження у встановлених конституцією межах і відповідно до законів України.

Україна є соціальною державою.

Визначаючи спрямованість зовнішньополітичної діяльності держави, Конституція України робить наголос на забезпеченні національних інтересів та безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.

У Конституції закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які світова демократична спільнота вважає за відповідні гуманістичні стандарти у суспільному і державному житті. Визначено також конституційні органи України, їх статус і повноваження; територіальний устрій та органи місцевого самоврядування України.

Передбачена досить жорстка процедура внесення змін і доповнень до Конституції. Для їх схвалення вимагається від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України.

З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 і Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.

26 червня — День кримськотатарського прапора 

 Третя неділя травня - День пам'яті жертв політичних репресій

Ця дата є болісною і скорботною для нашого народу, адже в pоки масових репресій і Великого терору людські втрати в країні, за різними даними, становили щонайменше 4,4 мільйонів осіб. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.

«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Й.Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.

Репресії відбувалися і до 1937 року, вони також продовжувалися у 1940 році й після війни. Однак саме у період 1937-1939 років репресії вийшли на свій піковий рівень, торкнувшись величезної кількості родин. У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – «трійки», які вирішували долю людей. Трагічність ситуації була в тому, що «трійки» поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Також саме трійки відповідали за виконання вироків. На все слідство по кожній людині трійка мала 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися. Вирок у багатьох випадках виконувався негайно після його винесення.

Найбільшим похованням жертв сталінських репресій в Україні вважають «Биківнянські могили». Таємна спецділянка НКВС УРСР у Биківні – один із найсекретніших об’єктів СРСР, на території якого впродовж 1937-1941 років відбувались таємні поховання жертв масових політичних репресій, розстріляних та закатованих у київських в’язницях.

Фактична площа об’єкта складала 5,3 га. Територію обгородили високим суцільним дерев’яним парканом, за яким збудували спостережну вежу та будинок, встановили цілодобову озброєну охорону. Вантажівки ГАЗ-АА (в народі «полуторки») ночами привозили тіла розстріляних на територію спецділянки.

У заздалегідь підготовлені ями скидались тіла жертв та присипались вапном та грунтом. Щоб приховати призначення спецділянки, була придумана легенда для місцевого населення про артилерійський склад. Вона була вдалою, оскільки до 1923 року у тій місцевості (від Броварів до околиць старої Дарниці) знаходився артилерійський полігон київського казенного заводу «Арсенал».

Трагедія Биківні стоїть поряд із такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинський розстріл. На сьогодні вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян із Биківнянського поховання жертв сталінських репресій.

Серед жертв Великого терору, які загинули в Биківнянському лісі, письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський і десятки тисяч інших.

На жаль, у вітчизняній історії було чимало трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Драматичні події, які пережив і, на жаль, переживає український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра.

Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому і завжди будемо пам’ятати про ті жорстокі часи та про людей, які пережили страшні роки репресій і диктатури, аби сьогодні відстоювати та розбудовувати демократичну державу, де кожен громадянин почуватиме себе гідно і вільно.

Вічна слава і вічна пам’ять жертвам політичних репресій!

Україна вшановує пам’ять Героїв Крут: 107 років від знакового бою

29 січня Україна відзначає річницю героїчного бою під Крутами, який став символом мужності, самопожертви та боротьби за незалежність. Цього дня, 107 років тому, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, молоді воїни Української народної республіки протистояли московсько-більшовицьким окупаційним військам.

Бій під Крутами 29 січня 1918 року став символом героїзму та самопожертви молодих представників нашого народу в боротьбі за незалежність, в історичному та патріотично-виховному вимірі є ціннісним орієнтиром для сучасного та майбутніх поколінь захисників української держави.

Поєдинок під Крутами в контексті військової справи є прикладом успішної оборонної операції - затримка українськими молодими воїнами просування ворога дала змогу укласти Брест-Литовський мир, що стало міжнародним визнанням української незалежності.

Події Української революції 1917-1921 років, зокрема й бій під Крутами, з точки зору практики державотворення підтвердили тезу про те, що належно оснащені та підготовлені за високими стандартами збройні сили є запорукою здобуття та збереження державності.

Сьогодні українська армія продовжує бойові традиції своїх предків та завжди берегтиме в памʼяті імена героїв: воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків Армії УНР і Української повстанської армії, а також героїв сучасної російсько-української війни.

Пам’ять про Героїв Крут залишається невід’ємною частиною історії України. Вшановуючи їхню звитягу, українці з гордістю пам’ятають про тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність.

Пам’ятаймо наших героїв! Слава Україні!