Колишня завідувачка селищної бібліотеки, багаторічна активістка й голова ветеранської організації Первомайської селищної ради – Решетньова Тамара Дмитрівна.
За роки перебування на посту голови ветеранської організації вона налагодила тісні партнерські зв’язки із селищною радою, Будинком культури, місцевими закладами освіти. Її активна життєва позиція проявлялася і поза межами роботи: досить плідно працювала Тамара Дмитрівна з ансамблем ветеранів «Засільчакна», який є постійним учасником традиційних заходів, присвячених важливим датам в історії селища та країни.
Й те, що протягом десятка років вона стояла у керма півторатисячної армії ветеранів, для Тамари Дмитрівни є закономірною послідовністю її життя. Вона досить добре знає більшість жителів, а вони відмінно знають її.
Трудовий шлях жінки протікав на очах сьогоднішніх ветеранів. Працювала у школі (сьогодні Засільська філія Первомайської опорної школи). Свої переконання втілювала у формування світогляду підростаючого покоління. Її ентузіазм був переконливим прикладом для учнів та молоді.
Робота на полях місцевого господарства, організація збору металолому та макулатури – далеко не увесь перелік щоденних турбот Тамари Решетньової.
Її талант як організатора, пропагандиста книги, розкрився під час роботи в Первомайській селищній бібліотеці. 60-70-ті роки минулого століття були віком «читаючого» покоління. До бібліотеки йшли дорослі й діти, керівники й робітники.
За роки роботи у храмі книги завдяки наполегливості Тамари Дмитрівни суттєво поповнився бібліотечний фонд. Керівництво цукрового заводу вважало своїм обов’язком допомагати не тільки в ремонтних роботах, але й у придбанні художньої, суспільно-політичної і технічної літератури. Десятки видань газет та журналів чекали відвідувачів на полицях книгозбірні, приміщення якої постійно було заповнено користувачами та читачами. Й, напевно, це була найважливіша нагорода для Тамари Дмитрівни.
Декілька років вона завідувала й була привітною, дбайливою господинею бібліотеки у новій середній школі, яка була побудована у селищі цукроварів.
Активність, вміння спілкуватися із людьми, відповідальність стали фактором, завдяки якому районним комітетом партії комуніст Решетньова була обрана секретарем первинної партійної організації невеликого за розмірами, але потужного за виробничим потенціалом радгоспу «Засільський», що спеціалізувався на відгодівлі великої рогатої худоби.
У роки її плідної роботи радгосп щорічно продавав державі більше трьох тисяч тон м’яса. Нелегка праця щоденно вимагала від секретаря парторганізації знаходити підхід до кожного, бути між керівництвом, спеціалістами та робітниками. У пам’яті працівників радгоспу, Тамара Дмитрівна залишилася як людина, яка турбувалася за створення нормальних побутових умов на виробництві. І тут вона налагодила роботу бібліотеки-філії, що розміщувалася прямо на виробничій дільниці.
Плідно жінка працювала й в обласному центрі, куди переїхала на тривалий час разом із чоловіком Олександром, який працював на МГЗ. Здається, для молодого подружжя і не треба кращого варіанту. Але музика рідного дому та ностальгія щодня кликали на малу батьківщину, де чекає романтика степу, гарні краєвиди села, односельці, рідня.
Як кажуть, серце не обманиш. Подружжя повертається в смт Первомайське,. Працює на Засільському цукровому заводі чоловік Олександр, а Тамара Дмитрівна продовжує вести активну роботу з підлітками, ровесниками, старшим поколінням, обіймаючи різні посади.
Зараз вона на пенсії. На жаль, здоров'я уже не те, та душа ще рветься у бій.