Новини

Оподаткування грошових переказів, отриманих із-за кордону

11/06/2020

Питання оподаткуваннягрошовихпереказів, що отримуються фізичними особами — резидентами України з-за кордону, набулоостаннім часом особливоїактуальності.

Так, Міндоходівзазначає, згідно з Податковим кодексом України кошти, перераховані з-за меж України на поточні або картковірахунки громадян, вважаютьсяіноземними доходами, і при їх отриманні громадянин повинен подати річнудекларацію, у якій указатиотриману суму та, відповідно, сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб.

Чи завжди грошовіперекази з-за кордону є іноземними доходами та які існують види іноземнихдоходів, розберемося далі.

Пунктом 162.1 ПКУ встановлено, що платникамиподатку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.

Під іноземним доходом для цілейоподаткування слід розумітидохід, отриманий від джерел за межами України, тобто будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, уключаючи (п.п. 14.1.55 ПКУ): проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивнихдоходів; спадщину; подарунки; виграші; призи; доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами; доходи від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України; доходи від продажу майна, розташованого за межами України; дохід від відчуженняінвестиційнихактивів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, не підконтрольнихмитним органам.

Порядок оподаткування

Згідно з п.п. 163.1.3 ПКУ об’єктомоподаткуванняфізичної особи — резидента є у тому числі й іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Оподаткування таких доходіврегулюється п. 170.11 ПКУ. Іноземні доходи включаються до складу річногооподатковуваного доходу та відповідно до пп. 167.1 ПКУ обкладаються ПДФО за ставкою 18%. Винятком є дивіденди з іноземнимджереломпоходження, оподатковувані за ставкою 5 % відповідно до п. 167.2 ПКУ. Згідно з п.п. 170.11.2 ПКУ в разі отримання іноземнихдоходів при поданнірічноїдеклараціїплатник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, якщо між країною, у якій виплачується дохід, та Україноюукладено договір (конвенцію) про уникнення подвійногооподаткування.

Перелік країн, з якимиУкраїноюукладеніміжнародні договори про уникнення подвійногооподаткування (станом на 01.01.2017 р.), наведено в листі ДФС України від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17.

Відповідно до п. 13.5 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де було виплаченотакийдохід, довідку про суму сплаченого в ційкраїніподатку, а також про базу та/або об’єктоподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповіднійкраїні, відповіднійзакордоннійдипломатичнійустанові України, якщо інше не передбачено чиннимиміжнародними договорами України.

Звертаємо увагу: не можна буде зарахувати у зменшеннясумирічного податкового зобов’язання платника податків: податки на капітал (прирісткапіталу); податки на майно; поштовіподатки; податки на реалізацію (продаж); інші непряміподатки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаютьсяокремимиподатками згідно із законодавством іноземних держав.

При розрахункусумирічного податкового зобов’язання слід мати на увазі, що сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базізагальногорічногооподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 ПКУ).

Окремо зупинимося на ситуації, коли резидент України легально працює за кордоном та перераховуєгрошові кошти своїм родичам чи іншим особам, щодо яких СКУ не встановлено обов’язок з їх утримання. Виходить, що «гастарбайтер» повинен за підсумками року задекларувати свої іноземні доходи. Якщо працював він офіційно, то з його заробітної плати сплачувавсяподаток за правилами країни отримання доходу. За наявності договору (конвенції) про уникнення подвійногооподаткування між Україною та країною отримання доходу платник податків може отримати зазначену вище довідку і в такому разі зменшити суму річного податкового зобов’язання. Що ж до фізособи, якій «гастарбайтер» перераховувавгрошові кошти, то для неї такийдохід буде іноземним. За підсумками року з такого доходу має бути сплачено ПДФО (причому отримувач уже не зможезменшитирічнеподаткове зобов’язання, оскількибезпосередньо він не сплачувавподаток за кордоном).

Порядок декларуванняіноземнихдоходів

Відповідно до пп. 168.2.1 і 170.11.1 ПКУ, якщо джереловиплат будь-яких оподатковуванихдоходів є іноземним, то сума такого доходу підлягає включенню до загальногорічногооподатковуваного доходу платника податків — отримувача, який при цьому зобов’язаний подати річнуподатковудекларацію.

Згідно з п. 164.4 ПКУ при нарахуванні (отриманні) доходів у вигляді валюти такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ на момент нарахування (отримання) таких доходів. Строк подання декларації відповідно до п.п. 49.18.4 ПКУ — до 1 травня року, наступного за звітним, крім окремих випадків, передбаченихрозд. IV ПКУ*.

• У разі відсутності у платника податків підтвердних документів щодо сумиотриманого ним доходу з іноземних джерел та сумисплаченого ним податку в іноземнійюрисдикції, такийплатник зобов’язаний подати до органу державної податкової служби за своєюподатковою адресою заяву про перенесення строку подання податковоїдекларації до 31 грудня року, наступного за звітним (п.п. 170.11.2. ПКУ).

• Платники податків — резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податковудекларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду (п. 179.3 ПКУ).

За неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи п. 120.1 ПКУ передбачено штраф у розмірі 170 грн.

Крім того, якщо фізична особа у звітномуроці мала доходи, що підлягають оподаткуванню, та не задекларувала їх у встановленому порядку, і про це стало відомоконтролюючим органам, і якщо вони змогли довести факт отримання таких доходівплатником податків, то на підставі п. 123.1. ПКУ такі контролюючі органи мають право самостійно визначити суму податкового зобов’язання, що тягненакладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми такого зобов’язання.

Згідно з п. 179.7 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковійдекларації.

Якщо платник податків не сплатив суму грошового зобов’язання за декларацією протягом зазначеного строку, відповідно до п. 126.1 ПКУ він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• у разі затримки до 30 календарних днів уключно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеноїсуми податкового боргу;

• у разі затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеноїсуми податкового боргу.

Також у разі, якщо фізична особа зобов’язанабулазадекларуватиіноземні доходи та сплатити суму податку за декларацією, але своєчасно не зробила цього, несплатуподатку, що виникла, може бути кваліфіковано як умисну, і в цьому випадку фізичній особі загрожує кримінальна відповідальність, передбачена ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Чинне на сьогодні законодавство вимагає від фізичних осіб декларувати доходи із джерелом їх походження за кордоном, а за відсутності їх декларування або несплаті у строк узгодженого в декларації податкового зобов’язання передбачає відповідальність аж до кримінальної.

Як уже зазначалося, у випадках, коли йдеться про перерахуваннягрошових коштів між членами однієї сім’ї, в особи, яка їх отримує, не виникаєдохід у розумінні п.п. 14.1.55 ПКУ, і відповідно декларувати такі перерахування та сплачувати з них податок відповідно до п.п. 17.11.1 ПКУ немає підстав.
Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги.

Всі новини →