Новини

Знову про об’єднання громад: бути чи не бути? І як краще?

21/07/2016

Як свідчить європейський і світовий досвід, місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору. Простіше кажучи, децентралізація - це реальний шлях до підвищення якості повсякденного життя кожного із нас. Цей процес чим далі набирає обертів, в тому числі і в нашому районі, і принципово важливо, щоб в процесі об’єднання не виникли «мертві зони», коли слабкі громади залишаться нікому не потрібними.

Алла ВОРОБЙОВА, голова райдержадміністрації, при зустрічах з представниками територіальних громад району, у публікаціях в районній газеті «Маяк» неодноразово приділяла увагу втіленню в життя засад Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Сьогодні акцент робить на аспектах проведення децентралізації в окремих територіальних громадах району, а також висловлює бачення оптимізації закладів освіти, доля яких обов’язково вирішуватиметься при об’єднанні громад.

- У Миколаївському районі, згідно з перспективним Планом, передбачено три об’єднані територіальні громади, а саме: Ольшанська, Степівська і Веснянська. Зазначу, що коли розроблявся цей документ, однією із основних умов була економічна спроможність громади в подальшому.

Зупинюся на Ольшанській об’єднаній громаді, в яку повинні увійти Ольшанська селищна рада, Трихатська, Шостаківська, Ковалівська та Яснополянська сільські ради. Це має бути доволі потужна громада, є промисловий потенціал, сільське господарство та туристично-рекреаційні зони. Класична самодостатня громада, яка має велику інвестиційну привабливість. Потужне промислове підприємство ПАТ «ЮГцемент» дає підгрунтя стабільності в сьогоденні та розвитку в майбутньому. У перспективі на території Шостаківської сільської ради, на березі річки Південний Буг, передбачено будівництво терміналу ТОВ СП «Нібулон». Можливе будівництво залізничної магістралі від станції «Ясна Зоря» до морського торгівельного порту «Очаків». Ліси Андріївського лісництва та дивовижні пейзажі річки Південний Буг в районі сіл Ковалівка та Трихати дають можливість розвивати зелений туризм. Це - лише деякі аспекти, що дають великі можливості для розвитку громади.

Щодо прогнозних показників дохідної та видаткової частин загального фонду бюджету об’єднаної громади при умові, що об’єднання відбулося в 2016 році: громада додатково отримала б податку на доходи фізичних осіб майже 12,2 млн. грн., медичної субвенції - 1,9 млн. грн., освітньої субвенції - понад 12,4 млн. грн. Разом дохідна частина бюджету дорівнювала б більше 32 млн. грн. Видаткова частина склала б у межах більше 19,2 млн. грн. (за базові взято показники 2016 року). Як видно, фінансовий потенціал для утримання наявної інфраструктури цілком достатній.

Не зрозуміло тоді, чому наші мешканці так проти об’єднання? Невже не хочуть жити краще?

Неодноразово протягом 2015-2016 років я особисто і з представниками обласного Офісу реформ зустрічались з представниками селищної, сільських рад, розповідали про суть децентралізації, пояснювали, відповідали на запитання, разом зважували «за» і «проти». Та затим, в більшості, брав слово сільський голова: «Люди, зараз я вам розповім про децентралізацію!»… і наші пояснення зводились нанівець. Зрозуміло, що «своєму» повірять скоріше.

Так чому ж так відбувається? Все дуже просто. За результатами бюджетної децентралізації, що уже відбулась, в цілому доходи місцевих бюджетів зросли в середньому на 40-50 % за рахунок змін в бюджетному і податковому законодавствах та за рахунок перерозподілу їх на користь місцевих громад. Натомість, повноваження щодо утримання дошкільних навчальних закладів,  первинної медично-санітарної допомоги, культури перейшли на районний рівень. На рівні села залишились лише повноваження з водопостачання, водовідведення, благоустрою. Тобто, в процесі бюджетної децентралізації фінансовий ресурс залишився на рівні села, а повноваження і відповідальність - на рівні району.

Штатна чисельність апаратів сільських рад в середньому складає 5-7 осіб, натомість, фонд заробітної плати - більше однієї третини загального фонду сільського бюджету. Відповідальність зменшилась, а заробітна платня залишилась досить пристойною. Як на ваш погляд, при таких обставинах, захоче людина «рубати сук, на якому сидить»? Звичайно, ні.

Риторичне запитання: який результат ми хочемо отримати, кількісний чи якісний? Зазначу, що наразі є можливість подати документи на отримання позитивного висновку від облдержадміністрації на об’єднання, але не за перспективним Планом, Ольшанської селищної та Трихатської сільської рад, Нечаянської (центр) та Комсомольської сільських рад, Улянівської (центр) та Криничанської сільських рад, вони є економічно потужними та самодостатніми. Але випливає запитання: що матимемо в тих громадах, які не об’єднаються, залишаться в структурі району, не є фінансово потужними? З урахуванням того, що районний бюджет формується за рахунок податку з доходів фізичних осіб, освітню та медичну субвенцію будемо отримувати з розрахунку на кількість учнів та населення, районній владі, депутатському корпусу необхідно буде бюджет «різати по живому» та проводити оптимізацію закладів освіти, медицини, культури. І хто в такому випадку буде крайнім? На мій погляд, тоді громадяни прийдуть не лише до представників районної влади, а й до сільського голови, і запитають, чому маємо те, що маємо? Чому відмовились від змін на краще?

Звертаюся до наших шановних сільських голів: візьміть на себе відповідальність за свої громади, адже, кожен із вас отримав колосальний рівень довіри, подумайте про майбутнє людей, які вам довіряють!

Питання - болюче. Але його вирішення вимагає саме життя

На підставі аналізу діяльності мережі загальноосвітніх закладів нашого, Миколаївського району, хочу висловити свої думки щодо оптимізації (реорганізації) загальноосвітніх шкіл, в тому числі і в ході добровільного об’єднання громад. Тим більше, що сьогодні з цього приводу точиться чимало суперечок.

Зараз у нас діють 24 загальноосвітні школи, в яких навчаються 2743 учнів. Шість шкіл уже тривалий час не працюють (Радгоспна, Новогригорівська, Новоселівська, Сливинська ЗОШ І ст. та Корчинська і Ковалівська ЗОШ І-ІІ ст.). Навчання було призупинено через відсутність учнів. З плином часу будівлі руйнуються, проте, витрачаються кошти на їх охорону. Є потреба ліквідувати непрацюючі навчальні заклади. Тож, на чергову сесію районної ради, що відбулася 22 липня ц. р., райдержадміністрацією було запропоновано депутатам розглянути питання щодо ліквідації шести непрацюючих шкіл та передання будівель на баланс сільських рад для подальшого їх використання. Десь, слід сподіватись, з’явиться сільський клуб, десь - дитячий садок, а то будівлі будуть приватизовані місцевими підприємцями для власних потреб.

Оптимізація закладів освіти надасть можливість безпосередньо спрямовувати кошти за призначенням. Так, в 2015/2016 навчальному році за рахунок державної освітньої субвенції на навчання одного учня було передбачено близько 14,5 тис. грн.  Отже, на таку потужну школу, як Ольшанська, де навчаються близько 400 учнів, протягом року повинно спрямовуватись в межах 5 млн. грн., а не 2 млн. 800 тис. грн. - як за фактом. Хоч і не в такій кількості, але недоотримують фінансування, і Кир’яківська, Комсомольська, Нечаянська, Радсадівська, Степівська, Улянівська, Надбузька загальноосвітні школи. Але це не значить, що кошти спрямовуються не за призначенням. У районі діють і навчальні заклади з малою кількістю учнів. Класи з різною наповнюваністю учнів навчаються за одними навчальними планами (крім класів з кількістю учнів менше п’яти). Тому школи з малою кількістю учнів утримуються за рахунок шкіл з достатньою кількістю учнів (160 і більше).

Наприклад, на навчання одного учня Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів витрачається 23084 грн., Новобогданівської ЗОШ І-ІІ ступенів - 24372 грн., Зеленогайської ЗОШ І-ІІ ступенів - 24272 грн., Петрівської ЗОШ І-ІІ ступенів - 24219 грн.

До таких «дотаційних» шкіл за рахунок інших шкіл відносяться також Кіровська, Трихатська, Шуринська, Шостаківська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Новоандріївська, Петровосолониська ЗОШ І-ІІ ступенів, Червонопільська ЗОШ І ступеня.

Отже, ми повинні оптимізувати мережу навчальних закладів таким чином, щоб кошти спрямовувались на поліпшення матеріально-технічної бази конкретного навчального закладу, який дасть якісну освіту кожному учневі. А також визначити не тільки кількість навчальних закладів, а їх ступінь - І, І-ІІ, І-ІІІ.

Сподіваюся, що депутати районної ради, батьки учнів підійдуть до вирішення цього питання виважено, без надмірних емоцій, політичної заангажованості, популізму та з розумінням. Врахують матеріальну базу, кадровий, навчально-методичний потенціали кожного навчального закладу, а потім прийматимуть конкретні рішення щодо кожного навчального закладу району.

Але, вважаю, що батьки бажають своїй дитині найкращого, в тому числі і отримання якісних знань в загальноосвітньому закладі з високим рівням навчального та виховного процесу.

Всі новини →