Карантинні шкідники

Сарана: ризики та фітосанітарні заходи для стримання популяції

У кінці літа 2025 року в окремих регіонах України було відзначено підвищене скупчення сарани. Шкідливість саранових обумовлена надзвичайно високою інтенсивністю живлення, здатністю до масового розмноження та перельотам на далекі відстані. Враховуючи високу плодючість сарани, зберігається реальна загроза різкого зростання чисельності популяції цього виду шкідника в наступному році.

Самиці сарани відкладаються яйця (серпень-вересень) у пухкий ґрунт, найчастіше поблизу річок, ярів, низин, луків, перелогів, пасовищ та земель, що не обробляються. У таких місцях розвиток сарани особливо сприятливий.

Ризики на наступний рік:

-         масове відродження личинок  у травні – червні;

-         утворення великої чисельності шкідника, який може швидко переходити до кочових форм;

-         можливість міграції на поля з соняшником, кукурудзою, овочевими культурами, багаторічними травами.

Щоб попередити загрозу, сільськогосподарським товаровиробникам необхідно діяти завчасно та дотримуватися наступних фітосанітарних заходів. Осінній період:

ü механічна обробка місць яйцекладки (проводиться у вересні–листопаді після виявлення локальних вогнищ) шляхом глибокої оранки, культивації або дискування.

Весняний період: (квітень–травень наступного року):

ü повторний огляд місць минулорічних скупчень,

ü перевірка стану яйцекладок після зими,

ü механічне знищення ділянок з відродженням личинок.

Літній період:

ü  систематичні огляди територій – проводиться огляд пасовищ, перелогів, лугів, невикористаних земель; берегів річок, заплав, каналів, ярів, ділянок, зокрема де минулого року були скупчення дорослої сарани,

ü  раннє інформування Держпродспоживслужби при виявленні масового відродження личинок, скупчення їх понад 5–10 екз./м², міграційних хвиль,

ü  застосування хімічних заходів (за необхідності, при перевищенні економічного порогу шкодочинності) - обробка інсектицидами на ранніх фазах розвитку сарани (личинки 2–3 віку), обробка тільки пестициди згідно з «Державним реєстром пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Завдяки правильним осіннім, весняним і сезонним заходам сільгосптоваровиробники можуть суттєво зменшити ризик масового спалаху сарани у 2026 році. Ключовим є постійний моніторинг, вчасні агротехнічні дії, а у разі необхідності — цільове застосування засобів захисту рослин.

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області

Особливості розвитку основних видів мишоподібних гризунів поширених на території Миколаївської області. Система захисту посівів сільськогосподарських культур

Мишоподібні гризуни є одними із найнебезпечніших шкідників озимих культур протягом осіннього-зимового періоду. Частіше у сільськогосподарських угіддях області зустрічаються звичайна та гуртова полівки, курганчикова та польова миші. Основними місцями резервації мишоподібних гризунів являються багаторічні трави, особливо люцерна, переважно другого і третього років, хащі бур’янів, лісосмуги, узбіччя доріг тощо, з яких проходить міграція на посіви озимих культур.

Мишоподібним гризунам присутні характерні різкі коливання чисельності і стрімке заселення посівів, які пов’язані з їхніми біологічними особливостями – здатністю до швидкого розмноження і недостатньою стійкістю температури тіла. Вони чітко між собою пов’язані і коригуються кормовою базою і наявними погодними умовами.

Температура тіла гризунів досить різко змінюється в залежності від температури і вологості повітря, швидкості вітру і сонячної активності. Змочування тіла миші чи полівки веде до різкого і швидкого падіння температури і часто закінчується загибеллю шкідника, крім того, цьому може сприяти навіть підвищена вологість повітря при пониженій температурі. Також згубно діє на них і висока температура +35-36°С.

Для відновлення температури тіла і підтримки його на оптимальному рівні для нормальної життєдіяльності організму мишоподібним гризунам доводиться споживати велику кількість їжі, особливо калорійної, необхідність в якій зростає в зимовий період. Також нестача їжі обумовлює пониження плодючості гризунів. Відсоток самок, які розмножуються в цей період різко падає, а у вагітних навіть спостерігається розсмоктування зародків. І навпаки, при надлишку кормів статеве дозрівання у молодих гризунів настає значно раніше, кількість зародків збільшується, а проміжки між народженнями потомства у самок скорочуються. Окрім цього на плодючість впливає не тільки кількість, а і якість спожитого корму (зерно, насіння бур’янів).

Архітектура нір, облаштування гнізд, добові і сезонні ритми життя, міграції у мишоподібних гризунів прилаштовані для пом’якшення згубного впливу несприятливих умов середовища і в першу чергу коливань температур повітря та його вологості в місцях заселення.

Ще одним важливим фактором, який впливає на розповсюдженість і чисельність мишоподібних гризунів є рослинний покрив. Він створює мікроклімат, який пом’якшує вплив несприятливих погодних умов, особливо значення рослинного покриву зростає у зимовий період, а навесні забезпечує більш рівномірний розподіл талої води по поверхні грунту, що в значній мірі запобігає затопленню нір.

На чисельність шкідників великий вплив іноді мають хвороби епізоотійного характеру. Обумовлюються вони найчастіше великою чисельності гризунів, коли у них внаслідок нестачі їжі виникає виснаження організму і пониження стійкості до захворювань. Частіше такі епізоотії виникають в холодні і вологі періоди року.

Виключно висока репродуктивна здатність мишоподібних гризунів при сприятливих умовах дозволяють їм досить швидко розмножуватися і масово заселяти поля. В цьому плані посіви зернових являються зручними місцями для їх розвитку.

Полівка звичайна - довжина тіла 8-12 см, хвоста 3-4 см, зверху тіло покрите темно – бурим, знизу темно – сірим густим хутром.

Звичайна полівка найбільше пошкоджує зернові культури – від посіву і до збирання врожаю. В зимовий період влаштовуючи під снігом багаточисельні ходи, шкідник живитиметься і надалі. Шкідник належить до швидко розмножуючих видів – самка може спарюватися уже на 16 день, вагітність у неї триває в середньому 20 днів. Зазвичай проміжок між народженням складає 20-30 днів. В середньому самиці народжують по 5-6 малят. Розмноження шкідника розпочинається ранньою весною і триває до пізньої осені, іноді взимку.

Курганчикова миша. Схожа на хатню, відрізняючись більш світлішим забарвленням, особливо в нижній частині тіла. Шкідник робить значні запаси їжі, стягуючи у великі кучі – курганчики, насіння різних бур’янів,  зерен хлібних злаків, тощо. Діаметр такого курганчика сягає до 2 м, висота від 15 до 70 см. Під ним розміщується складна з багатьма ходами, велика спільна гніздова камера. Розмножується курганчикова миша у теплі пори року, даючи зазвичай 5 приплодів по 5-10 малят в кожному.

Зниження шкодочинності мишоподібних гризунів базується на створенні несприятливих умов для їх життєдіяльності в агроценозах, за рахунок зменшення площ придатних для резервації і розселення популяції шкідника. З цієї точки зору в першу чергу потрібно передбачити правильне розміщення культур в сівозміні, віддалення озимих зернових від посівів багаторічних трав і пасовищ, збережені чорного пару і т.д.

Також важливою умовою підтримання низької чисельності гризунів являється проведення агротехнічних і господарських заходів, перешкоджаючих заселення гризунами посівів. Недопущення втрат при збиранні врожаю, вчасно проведений обробіток ґрунту значно обмежують час перебування гризунів на зібраній площі. Особливо ефективною є глибока оранка, під час якої знищуються нори, гнізда, запаси шкідників, поверхневий обробіток в цьому плані менш дієвий. Проводити ці роботи потрібно якісно, не допускаючи огріхів, так як саме в таких місцях буде проходити скупчення шкідників.

За наявності 3-5 колоній гризунів на гектар застосовують отруєні зернові принади: бактороденцид 1-2,5 кг/га, мишолов, р. бродіфакум, (виготовлення принади з вмістом д.р. 0,005%), шторм 0,005% воскові брикети 1 брикет на нору, та інші дозволені родентициди. Препарати на основі фосфіду цинку (ФОСФІТ, Роденфос, Стрілець, Щурин) виключені з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та відповідно заборонені до використання на території України.

При проведенні обробок необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».

Важливо пам’ятати, що запізнення з початком обробітку може призвести до зниження ефективності препаратів, тому буде необхідно повторне їх використання.

Жовто-бурий мармуровий клоп

Жовто-бурий мармуровий клоп — новий для України шкідник. Комаха має азійське походження й нині поширена в США та Європі. В Україні його вперше виявили у 2023 році — у Запорізькій та Дніпропетровській областях. 

Жовто-бурий мармуровий клоп здатен пошкодити понад сотню видів рослин. Це різні види дерев і кущів (плодові, ягідні, горіхоплідні, декоративні), а також овочі й зернові культури — спаржу, сою, боби, кукурудзу, пшеницю, горох, огірки, помідори.

Зовні ці комахи схожі на місцевих клопів. Головна відмінність — колір антен. Четвертий членик — чорний з білою основою і вершиною, п'ятий — чорний з білою основою. Як і всі клопи, цей вид має залози, які виробляють захисну речовину з неприємним запахом.

 Дорослі комахи (жуки) завдовжки 12-17 мм, коричневого кольору, але голова, передньоспинка та надкрила мають світлі вкраплення, що візуально створює мармуровий відтінок. Тіло грушоподібної форми, злегка сплющене, ширина за розмірами наближається до його довжини. H. halys відрізняється від близькоспоріднених видів світлими зонами на антенах і чорно-білими смужками по краю черевця. На голові та передньоспинці є невеликі округлі заглиблення мідного чи блакитного кольору з металевим відтінком. Перед кожною залозою на черевці є опуклість. Ноги – сірі або коричневі, з білими смугами та численними темними дрібними вкрапленнями. Шипи є на стегнах і перед кожним оком, декілька шипів розміщені на бічній стороні грудей.

Жовто-бурий мармуровий клоп – теплолюбна комаха, розвивається в межах температур від +15°С до +33°С. Оптимальною для шкідника є температура повітря від +18°С до +25°С, за якої нормально розвивається повне покоління. Cамка відкладає яйця по­етапно, по 15-40 яєць за раз з інтервалом 5-14 днів, при цьому яйцекладка розтягується на 2-3 місяці. Загальна плодючість самок 250-300 яєць, за сприятливого вегетаційного періоду – до 400 яєць. Зазвичай H. halys здатні відкладати яйця впродовж усього свого життя (переважно – з травня до кінця серпня). Дозрівання яєць триває 5-7 днів. Тривалість розвитку личинкових стадій від 11 до 16 днів. Загалом, одне покоління   розвивається від 35 до 40-50 днів. За відсутності природних ворогів і в умовах теплого клімату   розвивається в трьох, а за деякими даними, навіть у шести поколіннях за сезон. З настанням несприятливих умов (переважно у вересні) імаго збираються у великі групи в пошуках місць зимівлі. Це можуть бути будь-які будівлі, горища, гаражі, складські приміщення, автомобілі та транспортні засоби, що довго не переміщалися, сільськогосподарське та інше обладнання тощо. Відтак ознаками появи мармурового клопа в новому регіоні є його масове виявлення у помешканнях людини та раннє опадання великої кількості недорозвинених плодів у садах. Зимує імаго зазвичай масово, в сухих приміщеннях, а в природних умовах – усередині великих пеньків або трухлявих стовбурів. Вони не здатні виживати на відкритому повітрі взимку за низьких температур. Після переходу в зимову діапаузу залишається неактивним до кінця травня. Така стратегія виживання дає змогу шкіднику пережити несприятливі умови навколишнього середовища та поширюватися на значні відстані. Через два тижні після виходу імаго з місць зимівлі починається спарювання.

АКТУАЛЬНО ПРО КАРТОПЛЯНУ МІЛЬ

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області  застерігає від небезпечного карантинного шкідника – картопляної молі (Phthorimaea operculella Zell.). Особливість її шкодочинності полягає в тому, що ця комаха може уражувати рослини як під час вегетації, так і псувати зібраний урожай у сховищах.

Батьківщиною картопляної молі вважається Північна Америки. На сьогоднішній день вона поширена в більш ніж 90 країнах Європи, Азії, Африки, Північної, Центральної, Південної Америки, Океанії. В Україні її вогнища вперше були виявлені в 1980 році в Криму, а згодом в інших областях.

У 2025 році картопляна міль була виявлена на території Миколаївської області, зокрема в Миколаївському районі в межах населених пунктів Себине (Костянтинівська сільська рада), Тузли (Коблівська  сільська рада) та Красне (Березанська селищна рада). На територіях зазначених сіл запроваджено карантинний режим.

Шкідник найбільше ушкоджує картоплю, крім того, може оселятись на томатах, перці, баклажанах, тютюні та дикоростучих пасльонових. Живиться як бульбами так і листками та стеблами рослин, шкодить не тільки під час вегетації, але і продовжує свій розвиток в сховищах і погребах, де пошкоджує картоплю на зберіганні. В результаті, бульби стають непридатними до вживання, насіннєві - втрачають свої посівні здібності.

Щоб помітити картопляну міль на рослинах, потрібно бути дуже уважним: шкідник на всіх стадіях розвитку непримітний. Доросла особина молі - дрібний метелик, з розмахом крил 10-15 мм, забарвлення коричнево-сіре. Яйця малопомітні, картопляна міль відкладає їх біля жилок та черешків листків, на стеблі. Гусениці утворюють міни в листі, а тому їх теж не завжди можна виявити, особливо на картоплі, томатах, перці. Тільки при високій чисельності шкідника про його присутність можна здогадатися по пониклих верхівкам із засохлими листям. «Присутність» гусениць в бульбах можна визначити з ходів, які вони залишають та по скупченню екскрементів. В бульбах гусениці молі спочатку харчуються під шкіркою, але поступово забирається все глибше. Пошкоджені бульби погано зберігаються, їх не завжди можна використовувати в їжу. Гусениці старшого віку має довжину 10-13 мм та забарвлення від бруднувато-кремового, рожево-білого до зеленуватого.

Шкідник може розмножуватись як в полі, так і в сховищах. В умовах півдня України міль в польових умовах утворює 4-5 поколінь. Тривалість розвитку одного покоління залежить від кліматичних умов і становить від 20 до 60 днів. Потрапляючи в сховища або погреби, шкідник продовжує розвиватись і пошкоджувати картоплю, утворюючи 1-2 покоління.

Картопляна міль з районів свого поширення може розповсюдитись у всіх стадіях розвитку (яйце, гусениця, лялечка, метелик) з бульбами картоплі, з плодами пасльонових культур, з тарою та ґрунтом.

Для боротьби з шкідником слід застосовувати комплексний підхід. Єфективними є обмежувальні заходи, зокрема заборонено вивозити бульби картоплі, плоди томатів та інших пасльонових культур з територій де запроваджено карантинний режим. Слід проводити систематичні обстеження пасльонових культур та бур’янів-резерваторів шкідника в період вегетації, а також бульб та плодів у сховищах.

Агротехнічні заходи: садимо здорові, не пошкоджені насіннєві бульби на глибину не менше 15 см, оскільки знаємо, що картопляна міль більше шкодить ближче до поверхні ґрунту; висаджуємо картоплю в ранні терміни; по мірі зростання підгортаємо картопляні кущі, щоб молоді бульби були добре прикриті ґрунтом; прибираємо бур’яни родини пасльонових (паслін, блекота) та рослині залишки, на яких може розмножуватися і харчуватися картопляна міль на ділянці і поруч (з подальшим знищенням); викопуємо картоплю, не чекаючи, коли бадилля пожовтіє і засохне та якомога швидше вивозимо з ділянки, щоб метелики молі не встигли відкласти на викопаних бульбах яйця, з яких в сховищі відродиться гусінь.

Хімічні заходи: для боротьби з шкідником використовують інсектициди, які дозволені для використання відповідно до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Обробки проводять профілактично – в межах боротьби проти інших шкідників, наприклад колорадського жука або совок. У разі виявлення картопляної молі, слід збільшити кратність обробок, повторюючи обприскування через 10-15 днів. Для контролю шкідника в період вегетації рекомендовано застосовувати не менше 2-3 обробок. Окрім хімічних засобів захисту, дієвими також можуть бути і біологічні препарати.

Важливим аспектом у системі захисту проти картопляної молі є контроль шкідника у місцях зберігання картоплі. У сховищах картопляна міль продовжує свій розвиток, втрати бульб при цьому можуть складати 25-80%. Тому профілактичним заходом може бути обробка бульб біологічними препаратами, які доцільно використовувати перед закладкою продукції на зберігання. Закладати на зберігання потрібно лише здорові, неушкоджені бульби. Бажано зберігати бульби за температури не вище 5 °C. Важливим є регулярний контроль стану картоплі та видалення пошкоджених бульб.

Інформуємо, що при проведенні захисних обробок потрібно використовувати пестициди згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні», з дотриманням регламентів їх застосування. Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».

У разі виявлення картопляної молі, рослини, бульби картоплі з ознаками пошкодження картопляною міллю, або будь-яких інших карантинних органзімів, просимо звернутися в Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області за адресою: проспект Центральний, 288, м. Миколаїв (0512) 30-43-25, (0512) 30-43-14, е-mail: [email protected]).