Українська | Русский | English
Головна Новини Регуляторна діяльність Сторінка пам`яті загиблим воїнам АТО Оголошення

Сторінка пам`яті загиблим воїнам АТО

13 листопада 2016 року, з усіма почестями провели в останню путь жителя села Надбузьке ПОДЛІПНЮКА АНДРІЯ ІВАНОВИЧА, який загинув під час виконання бойового завдання  у зоні АТО 11 листопада 2016 року.

Подліпнюк А.І. народився 10 грудня 1976 року в Миколаєві. Виріс, закінчив школу, здобув фах інженера-механіка в Миколаївському національному аграрному університеті. Строкову службу проходив в Одеській області. Трудову діяльність розпочав в Миколаєві, на підприємстві «Сандора». Проживав Андрій у селі Надбузьке разом із матір’ю, яка виховувала його одна та виростила справжнім патріотом Батьківщини. У Андрія залишився син Єгор, 2004 року народження.

Відповідальний, порядний, працьовитий, цілеспрямований – таким пам’ятають його земляки.

Мужній, надійний, жвавий, запальний, товариський – так говорять про нього бойові товариші.

Чуйний , уважний, рідний і коханий - таким знали Андрія у родині. 

У 2013 році, коли всі небайдужі до долі України піднялися на захист європейських цінностей, Андрій був в перших лавах на Майдані. Його переконання, що кожен громадянин, який любить рідну землю, повинен бути зі своїм народом у важкі часи, не дозволили йому відсиджуватись вдома. Андрій був патріотом з національними ідеями. Потім, коли розпочалася війна, Подліпнюк Андрій пішов добровольцем захищати незалежність своєї держави. Демобілізувався 5 березня 2016 року. Але не зміг бути вдома, коли окупанти топчуть Україну. 22 липня 2016 року Андрій підписав контракт і пішов знову на фронт. Він служив у лавах роти спецпризначення «Вовки Правого сектора» у складі 54-0ї окремої механізованої бригади, позовний «Мамай». Андрій був наставником для молодших побратимів, завжди допомагав їм.

З метою вшанування пам’яті Подліпнюка А.І., який загинув під час проведення антитерористичної операції, розпорядженням голови Миколаївської райдержадміністрації 13 листопада 2016 року оголошено днем скорботи.

Поховали Андрія у Великій Коренисі під звуки Гімну України та постріли салюту.

 

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджени Орденом "За мужність" ІІІ ступеня ( 06 квітня 2017 року, посмертно)

 


 

 

 

        

 

        19 вересня 2014 року, з усіма почестями для справжнього воїна, провели в останню путь жителя села Новогригорівка ГОЛУБОВСЬКОГО ДМИТРА СТЕПАНОВИЧА, який загинув під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО 15 вересня 2014 року.

         Голубовський Д. С. народився 24 травня 1966 року на Тернопільщині. Там же вчився, здобув професію червонодеревника і міг власноруч змайструвати будь-які меблі, інші вироби з деревини. Звідти його проводжали на службу до армії. Долею так було накреслено, що переїхав на Миколаївщину: спочатку мешкав у Братському районі, а з 2001 року разом із родиною оселився у нашому Прибузькому краї.

За «золоті» руки, щире серце його по праву шанували і поважали односельці, друзі. Він був люблячим батьком та турботливим чоловіком, добрим господарем - невимовне горе для доньки та двох синів, дружини - Людмили Григорівни, з якою разом ділили і радість, і горе. Вони втратили людину, яка робила все, щоб рідні жили у достатку, щоб панувала у сім’ї злагода.

Як справжній чоловік, 13 травня 2014 року, під час «першої хвилі» мобілізації, пішов добровольцем до Збройних Сил України. Старший сержант Голубовський Д. С. служив у Миколаївському 19-му батальйоні територіальної оборони. П’ятнадцятого вересня 2014 року під час виконання бойового завдання він загинув смертю хоробрих.

З метою вшанування пам’яті Голубовського та всіх військовослужбовців – мешканців Миколаївського району, які загинули під час проведення антитерористичної операції, 19 вересня 2014 року оголошено днем скорботи.

         Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 р.,             "За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

Віддати данину вдячності та шани біля пам’ятника воїну, на могилі, зібралися рідні - дружина, діти, онука, односельці, а також голова райдержадміністрації, депутат районної ради Алла Воробйова, перший заступник голови РДА, депутат районної ради Олексій Бродецький, Криничанський сільський голова Володимир Чечуй, дружина заступника командира батальйону, у якому воював наш славний земляк, Тетяна Зеленіна, начальник відділення обліку та бронювання солдатів та сержантів запасу об’єднаного Центрально-Миколаївського райвійськкомату капітан Сергій Ніколаєнко.

 

 

Схилили голови у пошані, поклали вінки та квіти до пам’ятника…

 

 

 

 

11 лютого 2015 року в лікарні м. Дніпропетровськ обірвалося життя ГРАНДИ РУСЛАНА ВОЛОДИМИРОВИЧА, який 4 лютого 2015 року під час виконання військового обов’язку на блокпосту неподалік від м. Донецьк отримав осколкове поранення.

Руслан Володимирович народився 16 листопада 1971 року, проживав в с.Крива Балка Миколаївського району, розлучений, має неповнолітню доньку.

В серпні 2014 року пішов добровольцем до лав 28-ої окремої механізованої бригади захищати незалежність, суверенітет, територіальну цілісність України. 

Громада Миколаївського району попрощалася із захисником Вітчизни, який віддав життя за збереження цілісності і незалежності України.

Прощання з Героєм відбулося 14 лютого 2015 року в с.Крива Балка Миколаївського району.

17 вересня 2015-го в Кривій Балці відкрита меморіальна дошка на честь Руслана Гранди.

 

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.02.2015, посмертно).

         Указ Президента України від 4 червня 2015 року року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України».

 

 

 

Вічна слава захисникам Вітчизни! Невмируща слава!